Точки дотику Церкви та медицини

Як показує життя, бувають різні за своїм світоглядом лікарі, як зустрічаються і різні пацієнти. Але безсумнівно те, що все більше людей у подоланні хвороб відводять роль не лише своїм силам, а й вірі в надприродне. Нижче ми пропонуємо до вашої уваги, шановні читачі, відповіді лікарів, які не завжди збігаються з православним світоглядом, проте подібні уявлення існують. Так що поле для місіонерської діяльності серед людей у білих халатах велике, і дай Боже їм сил та розуму в їхніх благородних трудах.

Відповідає доктор медичних наук, професор, завідуюча кафед­рою клінічної, лабораторної імунології та алергології Лариса Володимирівна Кузнєцова:

— Як лікар, який лікує фізичні хвороби людини, чи вірите Ви в Бога, в зцілюючу силу віри та в Божественне зцілення?

— Я вірю в те, що віра в Бога зцілює. Бог уявляється мені великою сутністю, енергією. І віра в Бога викликає високочастотні коливання нашої енергетики. Вірю в те, що священики можуть допомогти людині зцілитися за допомогою духовної бесіди. Вірю, що молитва очищує, відбирає негативну енергію і володіє досить сильною енергетикою. Адже робота мозку багатосистемна, але це також і енергетична робота. Ми всі зазнаємо впливу енергетичних коливань. Позитивними вони можуть бути в тому випадку, якщо душа людини очищена. Погані вчинки викликають низькочастотні коливання. Очищаючи душу, можна очистити й тіло.

— Чи траплялося у Вашій медичній практиці, коли надії на порятунок людини не було і допомагало тільки чудо?
— Конкретні випадки особисто мені не зустрічалися. Але деякі здібності людини (наприклад, відчувати, коли близька людина в біді, або навіть уміння писати прекрасні вірші) я вважаю Божим Промислом.

— У будь-якої хвороби — дві сторони: духовна та фізична. Як Ви вважаєте, чи можна покладатися тільки на медицину при лікуванні захворювань?
— Я думаю, що медицина та релігія можуть співіснувати і допомагати одна одній у лікуванні людини. Мені подобається, що зараз на території багатьох лікарень, особливо великих, будуються церкви. У нашій лікарні (Київський алергоцентр) таку церкву побудували на місці колишньої каплиці. Впевнена, храм допомагає людям вилікуватися, вселяє віру й надію, впевненість у тому, що Бог їх любить і піклується про них.

— Чим може допомогти Церква медицині і навпаки?
— Допомагати хворим можуть також і священики — вони дуже хороші психологи. А оскільки в будь-якій хворобі присутня психосоматика, спілкування з психологом жодному пацієнтові не завадить. І я за те, щоб ще більше церков будувалося на території лікарень. Церква — це священне місце, там людина може звертатися до світлого й високого. Невипадково церковні куполи спрямовані увись. Наскільки мені відомо, вчені довели, що душа світлої, люблячої людини важить набагато більше і має набагато більший обсяг, ніж душа людини, яка ненавидить. Це ще один доказ того, що між духовним та фізичним в людині існує взаємозв’язок.

Відповідає заслужений лікар України, професор, доктор медичних наук, завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб НМУ імені Богомольця Сергій Олександрович Крамарев:

— Як лікар, який лікує фізичні недуги людини, чи вірите Ви в зцілюючу силу віри та Божественну допомогу?
— Однозначно відповісти на це запитання складно. З одного боку, я виріс у країні, в якій атеїзм агресивно нав’язувався всім жителям. З іншого боку, коли потрапляєш у важкі життєві ситуації, коли стоїш біля ліжка тяжкохворого пацієнта і не знаєш, як йому допомогти, мимоволі подумки звертаєшся до вищих сил, Бога — з проханням про допомогу. Після звернення до Бога в таких ситуаціях з’являється якийсь спокій, надія, віра в сприятливий результат, починаєш відчувати себе впевненіше.

— Чи траплялося у Вашій медичній практиці, коли надії на порятунок людини не було і допомагало тільки чудо?
— Так, такі випадки були. Іноді у пацієнта виникає дуже важка форма захворювання, коли з вини батьків або через помилку лікаря його лікування розпочинається занадто пізно. Всі найсучасніші методи інтенсивної терапії при цьому застосовуєш правильно, здавалося б, знаєш, що робити, а хворий, кажучи мовою лікарів, «відходить». Особисто у мене в такі моменти закрадається тривога, часом відчай. Подумки вже прощаєшся з пацієнтом, і раптом — з незрозумілих причин — йому стає легше, і врешті-решт він «виходить» зі свого безнадійного стану. При цьому починаєш вірити в Провидіння, в допомогу вищих сил. Кожна людина є унікальною від народження через особливості свого генетичного коду. На сьогодні відомо, що навіть до інфекційних захворювань у деяких людей є вроджена стійкість або висока чутливість. Знаючи це, починаєш замислюватися: «А чи не Богом визначена ​​доля кожного індивідуума на Землі?».

— Як Ви вважаєте, чи можна покладатися тільки на медицину при лікуванні захворювань?
— Від медицини багато в чому залежать наслідки будь-якого захворювання. Наскільки правильно поставлений діагноз, наскільки своєчасно розпочата терапія, наскільки вона правильна — зможе пацієнт одужати чи ні. Однак у своїй практиці я неодноразово помічав, що результат хвороби, швидкість одужання залежить від довіри пацієнта лікарю, його впевненості у своєму одужанні. Дуже часто тривога батьків, родичів передається пацієнту, і хвороба гірше піддається лікуванню. У багатьох випадках знайти упевненість у своїх силах пацієнтові допомагає віра в Бога. Після відвідання церкви, після молитов багато людей стають більш упевненими в собі. Адже внутрішній, духовний стан пацієнта багато в чому сприяє його одужанню. Від стану душі, психіки залежить рівень функціональної активності органів і систем людини, і це неодноразово доведено вченими.

— Які, на Ваш погляд, є точки дотику і перспективи співробітництва між медициною та Церквою?
— На Заході велика роль у відновленні, збереженні внутрішнього спокою людини належить психологам. У нас це поки що не отримало великого поширення. Але, враховуючи багатовікові традиції нашої країни, Церква може виступити як надійна альтернатива психологам. Її сила може бути набагато більшою, аніж навіювання психологів, адже в Церкві людина стає не тільки впевненішою у собі, а й починає вірити в те, що вона не самотня, їй допомагають вищі сили. І це багаторазово посилює шанси на одужання.
Що стосується Церкви, то вона повинна вселити впевненість людини у своїх силах, у своїй унікальності у цьому світі. Їй необхідно ліквідувати у людей агресію, почуття тривоги, які сьогодні охопили багатьох у нашій країні. В кінцевому підсумку від стану душі багато в чому залежить здоров’я людини. Але для цього люди повинні бачити з боку священиків щирість, відчувати, що вони є провідниками божественних ідей, миру і добра на Землі.

Відповідає головний дитячий офтальмолог Міністерства охорони здоров’я України, голов­ний лікар Київської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока», заслужений лікар України Сергій Олександрович Риков:

— Як лікар, який лікує фізичні хвороби людини, чи вірите Ви в Бога, у зцілюючу силу віри?

— Я глибоко віруюча людина. У мене є свій духівник, який допомагає мені порадами як у робочих моментах, так і в життєвих ситуаціях. Віра в Божественне зцілення коріниться ще в сивій давнині, коли першими лікарями були монахи. Вони лікували травами й молитвами.

— Чи були у Вашій медичній практиці випадки чудесного зцілення?

— Є випадки, підтверджені документально, і в які я вірю. Наприклад, випадок прозріння сліпого старця після прикладання до Володимирської ікони Божої Матері. Як відомо, у князя Володимира були проблеми із зором, він повернувся до нього після Хрещення. У моїй особистій практиці був випадок, коли чоловік практично не бачив на одне око, але після його постригу в чернецтво і служіння Господу я спостерігав буквально прозріння чоловіка. Це було викликано вірою, і я переконаний, що людина може отримати зцілення, якщо вона щиро вірить у Бога.

— Чи можна покладатися тільки на медицину при лікуванні захворювань?

— У медицини дещо інші завдання, ніж у Церкви. Сучасна медицина лікує інструментально, а Церква здатна вилікувати душу, відкрити в людині щирість і віру. Найбільшого ефекту лікування досягатиме в тому випадку, якщо фізичне зцілення підкріплятиметься духов­ним.

— Які, на Ваш погляд, є точки дотику і перспективи співробітництва між медициною та Церквою?

— Я вважаю, що у кожної людини повинен бути наставник, духівник, тим більше у лікарів. Наприклад, великий лікар, відомий офтальмолог Володимир Петрович Філатов був віруючою людиною і допомагав утримувати церкву в Одесі. Перед початком операції він завжди запалював лампадку, яка горіла, поки йшла операція, а після закінчення молився Богу, дякував, що все пройшло успішно. Я теж звертаюся до Бога і щиро прошу у Нього благословення на свої лікарські справи.

Крім того, обов’язково при кожній лікарні має бути храм. У нашій країні дуже актуально було б розвивати церковну медицину. У нас вона тільки зароджується, а в Європі близько 20 % усієї медицини утримується Церквою та благодійниками. Для нашої країни це був би теж дуже хороший досвід.

Бесіду вела Катерина Білоконь